Вшанування реліквій Св. Вікентія де Поля

6 жовтня 2019 року, в першу суботу місяця, в нашій парафії напередодні тижня милосердя було вшанування реліквій Св. Вікентія де Поля.

Реліквіярій – це скриня з реліквіями: лист св. Вікентія, ребро та колорадка.

22 січня – Св. Вікентія Паллотті, засновника Товариства Католицького Апостольства

Спомин Святого Вікентія Паллотті – 22 січня , засновника Товариства Католицького Апостольства (паллоттинів).

21 квітня 1795 року Бог послав на світ свого слугу Вікентія, аби він став бальзамом для Церкви, іскрою, що запалить цілий світ вогнем Божої любові.

Святий Вікентій Паллотті був священиком, який усе своє життя провів у Римі. Він служив людям усіма можливими формами душпастирства: був викладачем, письменником, сповідником, духовним керівником, капеланом в’язниці, сиротинця, монастиря… Хто ж не знав на той час отця Вікентія в Римі, адже його сповідальниця не стояла пусткою, до неї приходили прості робітники, посадовці Риму, кардинали, ба й сам Папа Римський.

Ще за життя Вікентія багато хто вважав його святою людиною. А це тому, що він був справді Божим священиком, якийпровадив глибоке духовне життя, живучи в неустанному і живому діалозі з Богом. Найскладніші справи приносили йому найбільше радості. Попри нелегке життя, його обличчя сяяло, а в серці панував Божий мир. Ходив св. Вікентій вулицями Рима швидким, жвавим кроком, дещо згорблений, але завжди в настрої, усміхнений, приязний до всіх перехожих.

Побожні жінки не раз прагнули цілувати його в руки, але рідко їм це вдавалося, бо Вікентій, спритно витягаючи з рукава іконку Матері Божої, підставляв Її лик до поцілунку. Подібну спритність проявляв і в душпастирській праці, вкладаючи в уста пенітента, який кисло нарікав, солодкий кекс, або перевдягаючись у жінку, для того лише, щоб когось висповідати і привести до Бога.

Характерною рисою св. Вікентія Паллотті була здатність збирати навколо себе людей, не лише священиків, богопосвячених осіб, але насамперед мирян — чоловіків та жінок різних суспільних верств і професій. Цей дар він вдало використав, ставлячи собі за мету пожвавити світських в Церкві. Паллотті за сто років до II Ватиканського Собору помітив велику незадіяну силу в Церкві, зауважив і оцінив мирян. Мрією св. Вікентія стало, щоб всі віруючі — всі члени тіла Церкви силою таїнства святого Хрещення — стали апостолами, щоби своєю працею, життєвим прикладом, жертвою та молитвою допомагали будувати Боже Царство на землі. З цією метою о. Вікентій заснував Об’єднання Католицького Апостольства, а опікуватися цим Об’єднанням поставив священиків і ченців, згромадивши їх в Товариство Католицького Апостольства (паллоттини).

13 січня 1850 р. до підніжка сповідальниці св. Вікентія Паллотті прийшов чоловік із певною духовною та матеріальною потребою. Паллотті зняв свій плащ, накриваючи ним змерзлого чоловіка. Того ж дня о. Вікентій застудився і важко захворів на запалення легенів. На десятий день хвороби, 22 січня, він прийняв останні таїнства, а вночі у спокої відійшов до Господа.

Одразу по його смерті римська преса написала про нього: «Помер Святий», «Відійшов до Господа Апостол Рима», «Помер Отець убогих».

Дякуємо Богу, за заступництвом Діви Марії і Святого Вікентія Паллотті за душпастерську працю отців паллотинів в Парафії Христа Царя Всесвіту у м. Києві.

Джерело: CREDO: http://credo.pro/