Народження Пресвятої Діви Марії

8 вересня Римо-Католицька Церква відзначає свято Різдва Пресвятої Богородиці. Церковні свідоцтва про свято Народження Пресвятої Діви Марії сягають V ст. Вперше вони зустрічаються в писаннях Константинопольського Патріарха Прокла (439-446). Однак, існує і давніше передання, згідно з яким Свята Єлена в IV столітті побудувала в Єрусалимі храм на честь Різдва Богородиці. А його освячення відбулось саме в цей день, коли ми тепер відзначаємо це свято. Офіційне затвердження свята для Візантійської Церкви приписується кесарю Маврикієві (582-602).

Спершу святкували його тільки на Сході. На Заході це свято почало широко відзначатись тільки у ХІІ-ХІІІ столітті. Хоча перші згадки у латинських авторів ми знаходимо також в V столітті, зокрема, у Папи Геласія.

Св. Євангелія записала нам дуже мало подій із життя Преч. Діви Марії. Тут нічого нема сказано про Її різдво, про Її молоді літа чи про Її св. Успіння, ані навіть не подано імен Її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з традиції Церкви та апокрифів. Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресв. Матері, а про що не говорить св. Євангелія. Хоча св. Церква не приймає апокрифів за автентичні книги ані за певне історичне джерело то все таки вони містять багато дечого з традиції та вірувань первісної Церкви.

Головне джерело вісток про життя Пресв. Богородиці це апокрифічна книга написана коло 170-180 року що зветься Протоєвангеліє Якова. Ця книга дала мотив до установлення таких празників: Зачаття св. Анни, Різдва Пресв. Богородиці, Введення в храм та свята в честь Якима й Анни. Звідси довідуємося про обставини різдва Преч. Діви Марії хто були її батьки та що вони звалися Яким і Анна.

Характерно, що церковна традиція зазвичай не згадує дня народження святих, лише дату їх смерті, яка вважається днем народження для Неба. Є лише два винятки – це Марія та Йоан Хреститель. Це продиктовано тим, що ці дві людини займають особливе значення у плані спасіння, у ділі приготування дороги для земного приходу Божого Сина. Тому з’явлення їх на світ є подією всесвітнього масштабу.

Катехизм Католицької Церкви

Катехизм Католицької Церкви (ККЦ) – це офіційний текст віровчення Католицької Церкви, у якому представляється правильно, органічно й систематизовано основні положення Святого Письма, Традиції та Вчительського уряду Церкви. Найновіший католицький катехизм був затверджений Папою Іваном Павлом ІІ 25 червня 1992 року. Як зазначено у передмові Івана Павла ІІ до Катехизму, цей Катехизм містить в собі “і нове і старе (пор. Мт. 13, 52), оскільки віра завжди залишається тією самою; і в той же час вона є джерелом завжди нового світла”. Українською мовою Катехизм Католицької Церкви був вперше виданий 2001 року, а у 2010 році стала доступною його електронна версія.

Катехизм включає 2865 статей і розділений на 4 частини:

  • перша частина являє собою детальний аналіз окремих елементів Символу Віри;
  • у другій частині розглядається значення літургії та сім християнських таїнств Церкви;
  • третій розділ присвячено принципам християнської моралі, з особливим акцентом на заповіді Декалогу;
  • четверта частина визначає характеристики християнської молитви, особлива увага приділена молитві “Отче Наш”.

Детальніше ознайомитися з Катехизмом Католицької Церкви, можна за цим посиланням.

Перші четвер, п’ятниця та субота місяця

На протязі літургійного часу особливе місце належить першому четвергу, п’ятниці та суботі місяця. Ці дні католики переживають з особливою молитовністю та побожністю.

Перший четвер кожного місяця

Прекрасну традицію має Католицька Церква – в кожний перший четвер місяця (саме в цей день тижня на Таємній Вечері, Ісус Христос колись встановив таїнство Євхаристії і Священства) у багатьох парафіях відбувається виставлення Пресвятих Дарів, тобто вшанування Євхаристичного Ісуса. Під час поклоніння Пресвятим Дарам віряни моляться за священиків і ченців, про нові покликання до такого служіння та дякують Всевишньому.

Перша п’ятниця кожного місяця

У п’ятницю Церква згадує хресні страждання Христа, тому в цей день католики утримуються від вживання м’яса. І кожна перша п’ятниця місяця присвячена, за традицією Католицької Церкви, вшануванню Пресвятого Серця Ісуса. Також кожної першої п’ятниці місяця священик відвідує хворих, які самі не в змозі дістатися до храму і уділяє їм Таїнство Примирення і Святе Причастя.

Перша субота місяця – вшанування Непорочного Серця Марії.

10 грудня 1925 р. Богородиця з’явилася сестрі Люції в місті Понтеведра (Іспанія). Вона сказала: “… Я обіцяю допомагати в годину смерті всіма необхідними для порятунку милостями тим душам, які мають намір виправити своє життя і які будуть по перших суботах п’яти місяців поспіль:

Ходити на сповідь.
Причащатися.
Молитися Святим Розарієм (5 десятків).
Бути разом зі Мною в церкві хоча б 15 хвилин, розмірковуючи про таємниці Святої Вервиці.

Ці чотири умови – прохання Богородиці. Все це ми повинні робити з наміром виправити і присвятити своє життя Непорочному Серцю Богородиці. Це необхідно здійснювати п’ять місяців поспіль, і все це приносити Богородиці як жертву винагороди за наші гріхи.

Таїнство Хрещення

Сьогодні наша парафія поповнилася новим членом Церкви – таїнство Хрещення отримала маленька Мирослава.

Таїнства є дієвими знаками благодаті, установленими Христом і довіреними Церкві, через які нам уділюється Боже життя. Видимі обряди, що ними відправляються таїнства, означають  і здійснюють благодать,  властиву кожному таїнству. Вони приносять плід тим, хто їх приймає з відповідним приготуванням (Катехизм Католицької Церкви, пункт 1131).

 

Хрещення є введенням в християнство – першим Таїнством, яке людина приймає в Церкві. Не хрещений не може приймати інших Таїнств Церкви. Хрещення є відреченням від зла й обіцянкою Богу жити за Його заповідями. Через Хрещення людина стає християнином, Божою дитиною, членом Церкви й отримує прощення первородного гріха (гріха Адамова), а також всіх особистих гріхів, вчинених до Хрещення.

Прийняти Хрещення може тільки не хрещений. Хрещення накладає на людину незгладиму духовну печать, тому Хрещення можна прийняти тільки один раз в житті. Не можна прийняти Хрещення повторно, «вихреститися» або якимось чином стерти духовну печать цього Таїнства.

Хрещення здійснюється через потрійне занурення у хрещальну воду, або потрійне поливання голови кандидата. В Латинському обряді таке потрійне занурення або поливання супроводжують словами: «(Ім’я того, хто приймає хрещення), я хрещу тебе в ім’я Отця і Сина і Святого Духа».

Хрещення є Таїнством, яке об’єднує всіх християн в одну сім’ю віруючих, тому що охрещені в те саме Ім’я та сповідують віру в того самого Бога – єдиного в Святій Трійці. Тому, якщо хтось був охрещений водою з використанням вищезгаданої тринітарної формули, його вже не можна «перехрестити», адже ніхто не хрес

тить в ім’я Католицької Церкви, Православної Церкви або протестантської громади – всі християнські конфесії здійснюють Хрещення «в ім’я Отця і Сина і Святого Духа», а повторно прийняти Хрещення «в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» людина не може.

Хрещення здійснюється над кожною людиною окремо. Тому не буде дійсним масове Хрещення, якщо, наприклад, священик окропить кандидатів водою промовивши слова «я хрещу всіх вас …». Також не є Хрещенням купання в ополонці на свято Хрещення Господнього (Водохрестя).

Навіть якщо людина була хрещена не священиком (як це часто траплялося в часи радянського режиму), але з дотриманням всіх правил, його Хрещення дійсне. У випадках, коли невідомо, чи була людина хрещена чи ні, для того, щоб бути до кінця впевненим, і дана людина могла брати участь у житті Церкви, здійснюють так зване «умовне Хрещення», коли перед звичайною формулою Хрещення додають слова «якщо ти не був хрещений … ». У такому випадку, якщо людина вже була хрещена, умовне Хрещення нічого їй не додасть, а якщо не була хрещена, то умовне Хрещення стане для неї справжнім Хрещенням.

У разі смертельної небезпеки, коли немає часу запросити священика, хрестити може будь-яка людина, використовуючи чисту воду і формулу Хрещення (як це було описано вище). Головне, щоб той, хто хрестить, мав намір зробити те ж саме, що робить Церква, хрестячи людину, а той, що приймає, мав віру та бажав бути охрещеним.

Матір Божа Святого Скапулярію

16 липня Церква вшановує Матір Божу святого Скапулярію. Особливі урочистості відбудуться у кармелітанському марійному санктуарії у Бердичеві 18-19 липня. Але цього року, з огляду на пандемію коронавірусу, в урочистостях зможе взяти участь обмежене коло осіб, тому заохочуємо доєднуватися до святкування за допомогою онлайн трансляції.

Святе Письмо звеличує красу Гори Кармель, на якій пророк Ілля захищав чистоту віри Ізраїлю. В кінці XII століття на Горі Кармель оселилися пустельники.

1251 року святий Симон Сток мав видіння Богородиці й отримав від неї для кармелітського ордену та всіх духовно з’єднаних із ним вірян особливий покров – скапулярій. Пресвята Діва Марія пообіцяла, що той, хто носитиме скапулярій і виконуватиме молитовне правило, запевнить собі Її опіку над душею і тілом, а також отримає особливу допомогу в годину смерті. Померши, людина буде визволена із чистилища першої суботи після смерті. Сьогодні практика Святого Скапулярію дуже поширена і популярна серед вірних Вселенської Церкви, зокрема в Україні.

Літанія до Божої Матері Святого Скапулярію

Новенна до Матері Божої  Бердичівської

Зіслання Святого Духа

Свято П’ятидесятниці, Зіслання Святого Духа, християни відзначають на 50-й день після Великодня. Цього року П’ятидесятниця припадає на 31 травня.

Як свято Пасхи, так і П’ятидесятниці, відомі і в Старому Завіті. Та християни вклали у ці свята зовсім інший зміст. Для євреїв свято П’ятидесятниці було 50-тим днем після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно П’ятидесятниця була святом жнив і подяки. З часом до П’ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай на 50-ий день після виходу з Єгипту.

Головний мотив святкування П’ятидесятниці для новозавітньої Церкви — це подія зіслання Святого Духа у вигляді вогненних язиків на апостолів на 50-ий день після Воскресіння Господнього. Тому це свято ще називається Зісланням Святого Духа.

На свято Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець надішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об’явив (Йо. 14: 26; 16: 13).

Подія Зіслання Святого Духа детально описана у Книзі Діянь апостолів. Там сказано, що після зіслання апостоли почали проповідувати різними мовами, таким чином вони одержали змогу донести Слово Боже усім народам: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Гл. 2: 1-4).

У східній традиції день Зіслання Святого Духа відзначається як свято Пресвятої Трійці. Римо-Католицька Церква виділяє окреме святкування на честь Третьої Особи Трійці – найбільш таємничої і мало знаної, даючи своїм вірним нагоду більше замислитися про Духа, Його присутність, роль і значення в житті кожного християнина і всієї Церкви.

13 травня – день спомину об`явлень Пресвятої Богородиці у Фатімі

Фатімські об’явлення Пресвятої Богородиці належать до найвідоміших у світі. Протягом шести місяців, з 13 травня до 13 жовтня 1917 р. у португальскому містечку Фатіма Богородиця з`явилася трьом дітям-пастухам Франсішку, Жасінті та Лусії, просячи людство за їхнім посередництвом про навернення і покуту. 1930 року Католицька церква офіційно визнала ці події, як диво й одкровення, яке не суперечить доктрині.

Фатімською таємницею називають видіння та пророцтва дані Дівою Марією під час третього об’явлення 13 липня 1917 року. Таємниця складається з трьох частин.

В першій частині Таємниці Богородиця показала дітям пекло. У другій частині Таємниці говорила їм про почитання Непорочного Серця Марії, закінчення Першої світової війни, присвячення Росії Непорочному Серцю Марії; про можливий початок Другої світової війни та загрозу поширення комунізму по всьому світу.

« — Ви бачили пекло, куди йдуть душі бідних грішників. Щоб їх спасти, Бог хоче встановити в світі побожність до Мого Непорочного Серця. Якщо зроблять те, що Я вам скажу, спасеться багато душ і настане мир!”, — сказала Богородиця фатімським пастушкам.
… Я прийду просити про присвячення Росії Моєму Непорочному Серцю й заступницьке Святе Причастя у перші суботи кожного місяця. Якщо послухають моїх прохань, Росія навернеться й настане мир; якщо ні, поширюватиме свої блуди по світі, спричиняючи війни і переслідування Церкви; праведні стануть мучениками, Святійший Отець багато страждатиме, багато націй буде знищено; наприкінці Моє Непорочне Серце восторжествує. Святіший Отець посвятить Мені Росію, що навернеться, і на деякий час світові буде подарований мир.

Третя частина Таємниці говорить про переслідування християн у XX столітті та замах на Папу Римського.

І саме 13 травня 1981 року стався невдалий замах на Папу Івана Павла ІІ. У свято Фатімської Божої Матері 23-річний Мехмет Алі Агджа, член турецького терористичного угруповування “Сірі вовки”, на площі Святого Петра в Римі стріляв і серйозно поранив папу Павла Івана II, котрий їхав у відкритому автомобілі. Агджа був затриманий відразу, а пізніше засуджений до довічного ув’язнення італійським судом.

В середу, 13 травня, всі бажаючі можуть доєднатися до урочистостей з Санктуарію Матері Божої Фатімської у Довбиші за допомогою EWTN. Після Святої Меси відбудеться прем’єра фільму “Фатіма. Остання таємниця”. Подробиці можна дізнатися за цим посиланням.

Розарієвий Єрихон

Запрошуємо всіх вірян та людей доброї волі мобілізуватись до посиленої молитви! З 1 травня – безперервна молитва Розарію за нашу Батьківщину, яка розпочалася в каплиці Католицького Медіа-Центру та EWTN. Також кожен може приєднатися до безперервної молитви Розарію. Можна вписати своє ім’я в таблиці, вибривши відповідний час – так, щоб не було перерви у молитві.

Наміри молитви:
  • винагородження Богу за гріхи наші та цілого світу, за всі зневаги та образи Діви Марії;
  • припинення пандемії коронавірусу, за весь медичний персонал та тих, кого торкнулась хвороба;
  • миру та припинення кровопролиття в Україні;
  • духовного відродження нашого народу;
  • про нові покликання до священства та богопосвяченого життя.

Просимо також поширити цю інформацію серед своїх знайомих, якщо потрібно – передати потрібні матеріали, або, може, взагалі людина захоче навчитись молитись Розарій, тоді важливо допогти їй в цьому.

Травень – місяць особливої молитви до Пресвятої Діви Марії

В Католицькій Церкві місяць травень посвячений Пресвятій Богородиці Діві Марії, а також в ці дня є традиція звершувати травневі богослужіння. «Чому Діві Марії посвячений саме цей місяць?» або «Де й коли виникла та древня традиція?» Для цього, звернемося до витоків цієї прекрасної традиції і, більше того, постараємося, щоб і вона ввійшла в наше релігійне життя.

Декотрі історики, припускають, що в початках цієї традиції лежить боротьба з язичницькими культами. На Сході травень був місяцем богині Артеміди, а в Римі весною вшановували богиню Флору. Церква, особливо в Середньовіччі, доклала чимало зусиль, щоб «охрестити» язичницьку традицію і скерувати її в ніше русло.

Витоки травневих богослужінь знаходимо та грецькому сході, де вже в V ст.. віруючі в травні збиралися разом і співали гімни, що прославляли Діву Марію. На Заході перші спроби посвятити травень Богородиці вперше зустрічаються в в Іспанії на зламі XIII – XIV ст. Король Кастилії та Леона Альфонсо X, автор збірника з 420 піснеспівів, присвячених Діві Марії (Cantigas de Santa María) в одній з кантиг Ben vennas Mayo, пов’язує місяць травень з Пресвятою Богородицею.

Один з домініканських містиків блаж. Генріх Сузо у своїх творах згадує, що, як був дитиною, збирав квіти та приносив їх Марії. В багатьох житіях святих та монастирських хроніках можна прочитати про травневе вшанування Пресвятої Діви. Хорошим прикладом тому служить св. Філіп Нері, котрий збирав дітей біля скульптури Богоматері, закликав їх до молитви і клав разом з ними квіти до ЇЇ ніг. Вперше, травень був названий місяцем Марії у 1549 році в книзі Вольфганга Сейдля «Духовний травень», що була видана в Німеччині.

Однак, центром травневих богослужінь, звідки вони поширилися по всьому світі, стала Італія. На початку XVII ст., травневі богослужіння звершали італійські домініканці, а саме у Фьезоле, де палким проповідником тих служінь бул о. Анджело Домініко Ждуінжі. Він у 1676 році заснував братство Comunella, метою якого було вшанування Пресвятої Діви, особливо в травні.

Другим, значимим для травневого культу, місцем був Неаполь. Тут від 1674 року в травні у церкві св. Клари звершувались щоденні богослужіння, на яких співалися богородичні пісні, а на завершення благословлялись присутніх Пресвятими Дарами.

Батьком травневих богослужінь вважається єзуїт о. Ансолані, що жив на зламі XVII – XVIII ст. Він організовував у королівській каплиці спеціальні концерти богородичних піснеспівів, которі завершував благословенням Дарами.

Великим пропагандистом травневих богослужінь був єзуїт о. Альфонс Муццареллі, котрий у 1787 році видав спеціальну брошуру і розіслав її всім італійським єпископам. Його молитовник витримав бл. 70 видань. Він також ввів це богослужіння в римські церкві Іль Джезу. Супроводжуючи папу Пія VI в Париж, він привіз це богослужіння і у Францію. Потім ця практика поширилася в багатьох єзуїтських монастирях та навчальних закладах.
25 березня 1815 року Пій VII написав буллу, про травневі богослужіння, дарувавши повний відпуст всім, хто приймає в них участь. Це ще більше сприяло поширенню традиції.

У 1965 році Папа Павло VI у спеціальному посланні присвяченому місяцю травню, закликав вірних зберігати цю традицію. Він писав: «Нехай Та, котра пережила тривоги і тяготи земного життя, втому щоденних турбот, труднощі та випробування бідності і страждання Голгофи, в годину нужди прийде на поміч Церкві та людству.»

У 1859 році папа Пій IX затвердив, існуючу вже форму травневих богослужінь, що складалися зазвичай із Лоретанської літанії, проповіді та урочистого благословення Пресвятими Дарами.

Лоретанська літанія – основна частина травневих богослужінь. Свою назву вона бере від італійського міста Лоретто, де в місцевій базиліці зберігається тзв. Святий дім (Santa Casa), фрагменти житла Пресвятої Богородиці. Саме тут Літанія до Пресвятої Діве була особливо популярною. Однак вважається, що з’явилася вона у XII ст. у Франції. Перша її версія не збереглася. Існувало декілька варіантів тексту. Один з них у 1575 році керівник хору в Лоретто Констанцо Порта поклав на музику. Це й сприяло популяризації саме того варіанту, що став відомим тепер у всьому світі.

У 1581 році Папа Сикст V дарував відпуст, всім хто відмовляв цю літанію. З роками в її текст додавалися все нові й нові заклики, що змусило на початку XVII ст. Священу конгрегацію обрядів заборонити самовільні додавання. Тим не менш, зміни в текст вносились, але вже зі схвалення Риму. Остання зміна була додана у 1995 році, коли було додано заклик «Цариця сімей».

Неділя Божого Милосердя

В першу неділю після Великодня Католицька Церква святкує установлене Папою святим Йоаном Павлом ІІ, свято Божого Милосердя.

Культ Божого Милосердя пов’язаний з об’явленням скромній монахині зі згромадженням Матері Божого Милосердя, Фаустині Ковальській. Котрій в 1935 році об’явився Ісус, довіряючи завдання проголошення послання про Боже Милосердя цілому світу.

«Я є Любов’ю і самим Милосердям» – казав про себе Ісус, просячи сестру Фаустину, щоб проголосила це послання цілому світу.

Одного разу Ісус сказав Марії Фаустині: «Намалюй образ згідно з тим, що бачиш, з підписом: Ісусе, довіряю Тобі. Я бажаю, щоб цей образ вшановувано спочатку у вашій каплиці і у цілому світі. Обіцяю, що душа, яка віддаватиме шану цьому образу, не загине».

На баченому Марією Фаустиною образі з Ісусових грудей виходило два промені, значення яких Він сам пояснив: «Ті два промені означають Кров і Воду, – білий промінь означає Воду, яка усправедливлює душі, червоний промінь означає Кров, яка є життям душ… Ті два промені вийшли з надр Мого Милосердя тоді, коли Моє конаюче на хресті Серце було пробите списом. Ті промені захищають душі від гніву Мого Отця. Щасливий, хто житиме в їх тіні, бо не досягне його справедлива рука Бога».

Господь Ісус вказав сестрі Фаустині на п’ять способів якими люди можуть випрошувати спасіння для себе і цілого світу:

  • Коронка до Божого Милосердя;
  • Молитва перед іконою Милосердного Ісуса з написом: «Ісусе довіряю Тобі»;
  • Молитва в годину конання Христа на хресті званою Годиною Милосердя (15:00)
  • Святкування свята Божого Милосердя;
  • Поширювання шани до Божого Милосердя, молитвою, словом і чином.

Вершина об’явлення  Божого Милосердя – Пасхальна містерія, тобто мука, смерть і воскресіння Христа.

«Хрест – становить найглибше похилення Бога над людиною, над тим, що людина, особливо в тяжкі і болючі хвилини, називає своєю долею.»

Щоденник с. Фаустини «Милосердя Боже в моїй душі» це послання з уст Ісуса про Милосердя Бога, яке занотувала монахиня для людства.

1938 року її земне життя обірвалося у віці 33 років після хвороб та фізичного виснаження. Її життя було шляхом зречення і покори, шляхом терпіння та великої таємниці, про котру людство може почути з перших вуст завдяки написаній книзі. Проте й саме написання книги було послухом Богу та сповідникам.

На той час Архієпископ Кракова Кароль Войтила організував та започаткував беатифікаційний процес сестри Марії Фаустини Ковальської. А вже у березні 1993 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ проголосив Марію Фаустину блаженною. 30 квітня 2000 року в Римі відбулася її канонізація.