Паломництво до Румунії на зустріч з Папою Римським

З 30.05 по 03.06.2019 р. відбулося поломництво з нашої парафії до Румунії, на зустріч з Папою Франциском. Ідею такого поломництва запропонував настоятель парафії отець Анатолій. До нас приєдналися друзі з м. Довбиша, парафіяни Санктуарію Матері Божої Фатімскої. Дружною командою з молитвами та піснями ми подолали довгі кілометри дороги до м. Ясси в Румунії. День зустрічі з Папою приніс багато сюрпризів. Коли площа, де мала відбутися зустріч, була вщент заповнена людьми, почалася неймовірна злива з градом, але народ не залишив місце зустрічі. А як Папа почав рухатися в напрямку площі, де на нього чекали сотні тисяч людей, злива припинилася і почало світити сонце. Люди з вигуками “Віват Папа” вітали нашого Понтифіка. Після зустрічі з Папою Франциском наша група мандрувала мальовничими куточками Румунії, відвідувала монастирі та храми.

Після повернення в Україну, ми побували в прекрасних містах – Хотині та Кам’янці-Подільському, де відвідали історичні перлини України. Милувалися чудовими краєвидами нашої країни. За таку незабутню подорож вдячні отцю Анатолію, пані Лесі Кутник за організацію та проведення мандрівки, сестрі Єлені за прекрасну роботу гіда-перекладача.

Більше фото можна переглянути за цим посиланням.

Також представляємо Вашій увазі запис передачі Радіо Марія – “Християнство сьогодні”, де настоятель парафії Христа Царя Всесвіту (місто Київ) о. Анатолій Сіцінський SAC, поділився враженнями від паломницької подорожі до Румунії та зустрічі з Папою Франциском.

Зіслання Святого Духа

Свято П’ятидесятниці, Зіслання Святого Духа, християни відзначають на 50-й день після Великодня. Цього року П’ятидесятниця припадає на 9 червня.

Як свято Пасхи, так і П’ятидесятниці, відомі і в Старому Завіті. Та християни вклали у ці свята зовсім інший зміст. Для євреїв свято П’ятидесятниці було 50-тим днем після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно П’ятидесятниця була святом жнив і подяки. З часом до П’ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай на 50-ий день після виходу з Єгипту.

Головний мотив святкування П’ятидесятниці для новозавітньої Церкви — це подія зіслання Святого Духа у вигляді вогненних язиків на апостолів на 50-ий день після Воскресіння Господнього. Тому це свято ще називається Зісланням Святого Духа.

На свято Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець надішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об’явив (Йо. 14: 26; 16: 13).

Подія Зіслання Святого Духа детально описана у Книзі Діянь апостолів. Там сказано, що після зіслання апостоли почали проповідувати різними мовами, таким чином вони одержали змогу донести Слово Боже усім народам: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Гл. 2: 1-4).

У східній традиції день Зіслання Святого Духа відзначається як свято Пресвятої Трійці. Римо-Католицька Церква виділяє окреме святкування на честь Третьої Особи Трійці – найбільш таємничої і мало знаної, даючи своїм вірним нагоду більше замислитися про Духа, Його присутність, роль і значення в житті кожного християнина і всієї Церкви.

Таїнство Миропомазання

Виховуючись у християнській традиції, ми дуже часто маємо скупі знання і розуміння найважливішого, що відбувається у церкві: головних обрядів, які здійснюються впродовж життя людини. Хочемо поділитись із вами головними фактами про Таїнство Миропомазання, його історію і значення в житті кожного християнина.

Хрещення є першим таїнством, яке приймає християнин: стираючи первородний гріх із людини, воно змінює нас для нового життя.

У первісній церкві було кілька етапів так званого підготовчого періоду, оскільки люди хрестились у зрілому віці. Зараз дітей хрестять після народження, а це означає, що завданням всього подальшого життя дитини є пізнавати і поглиблювати цю тайну через постійне навчання і працю над своїм духовним свтом.

Після хрещення, як правило, у більш зрілому віці, може прийматися Таїнство Миропомазання. В перекладі це слово означає “закріплення”, “завершення”, “печать” і є моментом, коли Святий Дух сходить на того, хто приймає це Таїнство. Багато пророцтв є в Старому Завіті про зіслання Святого Духа, цю обіцянку дав Ісус своїм учням і в день П’ятидесятниці її виконав: учні сповнились Святого Духа, що зійшов у вигляді вогненних язиків.

Святий Дух сходить на кожного, хто увірує і хреститься. На початку зіслання Святого Духа відбувалось через покладання рук.

Святе Таїнство Миропомазання – це знак невидимої благодаті, який додає особливу місію і силу свідчити про Христа. Через таїнство миропомазання зв’язок з Церквою стає міцнішим.

Матерією цього таїнства, тобто матеріальним виявом, є суміш єлею, пахощів, бальзаму. Різноманітність пахучих речовин символізує багатство дарів Святого Духа, якими сповнюється людина. Миро лікує, воно просочується через пори в організм людини – так і для Святого Духа немає неможливого, він наповнює людське єство.

Слово “Христос” в перекладі означає “помазаник”, а ми, християни, – помазані.

 

Миропомазання зміцнює людину на життєвому шляху. В Старому заповіті миром помазували лише царів, пророків, у Новому Завіті кожен християнин отримує помазання миром, особливу благодать, знак причетності до царської гідності людини, відновленої жертвою Ісуса Христа.

Коли видимим способом помазується тіло, невидимим – скріплюється душа. Це печать, яка незнищима, тому це таїнство уділяється всього раз, як і хрещення.

Свідчити, захищати і зміцнювати свою віру – це основа всього життя миропомазаника.

З моменту миропомазання, коли Святий Дух сходить на людину, вона отримує дари святого Духа: мудрість, розум, мужність, знання, рада, побожність, страх Божий.

В цьому таїнстві людина отримує неймовірну силу Божу, щоб стати свідомим членом Церкви, і водночас покликання до відповідального служіння.

Джерело – Дивенсвіт

Вознесіння Господнє

Сьогодні, 30 травня, Католицька Церква урочисто згадує Вознесіння Господнє, що належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Ісуса Христа. Святкується воно на сороковий день після Великодня.

Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів “праворуч Отця”. Ісус Христос явився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.

У Святому Письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: “Мир вам!”, а потім дав останню настанову: “Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх во ім’я Отця і Сина, і святого Духа, навчаючи їх зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу”.

Свідками вознесіння Христа були Богородиця та апостоли, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки і в Діяннях Святих Апостолів. Про вознесіння Ісуса Христа на небо євангелист Марко пише: “Ісус зібрав своїх учнів і сказав: Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім’ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і возсів праворуч Бога-Отця”.

На місці Вознесіння було у IV ст. зведено ротонду і монастир поруч, а згодом хрестоносці поставили храм. Не минуло й століття, як його перетворили на мечеть. Донині ця святиня перебуває в руках мусульман, і лише в день свята Вознесіння Господнього, раз на рік, католики можуть там правити св. Месу.

Згідно з розпорядженням конференції єпископів України, римо-католики протягом попередніх років відзначали свято Вознесіння не строго на 40-й день (четвер), а найближчої за календарем неділі. Проте у березні 2014 року єпископат РКЦ України постановив повернути святкування Вознесіння на 40-й день після Великодня.

Перше Причастя 2019

У неділю, 12 травня 2019 р., у храмі Христа Царя Всесвіту у м. Київ, 8 дітей прийняли урочисте Святе Причастя. Напередодні діти вперше у своєму житті приступили до Святого Таїнства Покаяння, до якого ретельно готувалися під керівництвом катехитів. Святкову Літургію очолив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, разом з настоятелем о. Анатолієм Сіцінським SAC та делегатом провінціала о. Артуром Стемпєнь SAC. Першокомунійні діти самі читали читання та співали псалми. Кожен окремо читав молитву вірних. Також до урочистості приєднався Апостольський адміністратор Харківсько-Запорізької дієцезії та єпископ-коад’ютор Одесько-Сімферопольський Станіслав Широкорадюк OFM. Він привітав учасників з цим незабутнім днем, вручив дітям свідоцтва про прийняття першого Причастя. По завершенні Літургії діти звернулись до Пресвятої Богородиці перед виставленими Святими Дарами в спільній молитві промовляючи Лоретанську літанію до Пресвятої Діви Марії.

По завершенні богослужіння єпископи уділили благословення дітям. Також відбулася презентація фото дітей від народження, Таїнства Хрещення, різних життєвих ситуацій та участі в житті парафії.

Більше фото можна подивитися за цим посиланням.

 

Цікаві роздуми по темі:

Коли закриваються лаштунки Першого Причастя…

бр. Костянтин Морозов OFMCap

Перша сповідь і в дітей, і в дорослих викликає чималий стрес. Що говорити? Як це буде? Як перебороти сором? Що подумає священик? Хотілося б очистити душу, але якось страшно! І от коли наближається цей день, ця година, цей момент, моя черга іти і посповідатися, серце калатає, ледь не вискочить з грудей. Та ось звершилося! Я посповіданий, на серці легко. Мої гріхи прощені! Попереду Перше Причастя. Знову незабутні враження. Урочистість. Знову калатає серце, але тепер інакше, спокійніше, радісніше. Христос приходить до мене. Він зі мною і я з ним! Як прекрасний Гість моєї душі! Радість, піднесення тривають і протягом днів «Білого тижня», коли щодня Христос єднається з тобою, а ти — з Христом. Певна складність виникає потім, після того, як емоції вляжуться. Настає літо, а потім осінь, зима і весна. Цей перший рік після першої Сповіді і Причастя нелегкий. Приходить спокуса трьох «З»: завчив, здав, забув. Або «спокуса вимитої свині», яка хоче повернутися до свого болітця. В наших географічних широтах нерідко трапляється, що Перше Причастя стає «святом прощання» з Церквою: було приємно познайомитись! До наступних зустрічей, буду нескоро! Навіть якщо діти або дорослі залишаються в Церкві, приходять на Службу і навіть причащаються, їм дуже складно приступити ще раз до сповіді. Я помітив, що найважча не перша сповідь, а друга! Що маю говорити? Адже я вже все сказав на першій сповіді! У дорослих: порівняно з тими «крупнокаліберними» гріхами, що були до того, ці грішки, які є сьогодні, і гріхами назвати якось не дуже повертається язик. У дітей: я маю сповідатися вдруге, встигнути би тільки нагрішити! Отже, є велика потреба введення першопричасників у практику регулярної сповіді й причастя. Важливо не відпускати ні дітей, ні дорослих після першої сповіді й причастя, а супроводжувати їх принаймні рік після урочистості. З досвіду нашої парафії. Під кінець навчального року ми оголошуємо дітям, які приступили до Причастя, що на початку наступного навчального року ми проведемо для них реколекції. Йдеться про один інтенсивний день. Можна цей день розпочати з Літургії покаяння (з відповідною проповіддю) та сповіді. Потім агапа і далі щось цікаве і легке (якась забава, можуть бути інтеграційні ігри, танці, в нас відбувається екскурсія по монастирю і підземеллю). На кінець реколекцій ми оголошуємо, що під кінець року в нас буде виїзд за місто на весь день. Діти це пам’ятають і чекають весь рік на цей виїзд. Перед виїздом ми хотіли, щоби діти посповідалися. І так вийшло, що ми не мали іншого часу, як запросити їх у той день, коли відбувалася перша сповідь молодших колег. Вийшло гарно. Вони побачили одне одного, були представлені одне одному, а потім посповідалися всі. Цікаво, що деякі діти, які приступили рік тому, зізналися, що весь навчальний рік не сповідалися і ця літургія їм допомогла подолати бар’єр страху та непевності. Цьогоріч на кінець навчального року ми хочемо запропонувати дітям уже випробувану в інших парафіях практику дев’яти сповідей у першу п’ятницю місяця. Готуємо їм спеціальні сертифікати на відмітки про сповіді. Побачимо, як піде. Сподіваємося, що ця практика допоможе дітям набрати темпу регулярної сповіді. Також бачимо, що ту саму проблему мають і дорослі. У регулярне життя Таїнствами їх треба ввести. Ми не відпускаємо їх після першого Причастя. Пропонуємо їм подальші катехизи. Ми вводимо їх у молитву. До цього часу їхні вуха були закриті. В думках вони мали одне: коли врешті можна зняти тягар гріха з душі, коли ви нас посповідаєте. І от, коли вони посповідалися, вони врешті відкривають очі і вуха, і починають цікавитися всім. Після Причастя ми пропонуємо дорослим введення у молитву: звичайну щоденну (зранку, ввечері, протягом дня, перед і після обіду), з Біблією, літургійну, з розарієм в руках, навколішки перед Пресвятими Дарами. А також готуємо їх до другої сповіді, розповідаючи їм про головні (кореневі) гріхи з прикладами з життя. Важливо, щоби той, хто готував цих людей до Першого Причастя, далі продовжував із ними підтримувати контакт. Ще один спосіб затримати дорослих. Ми пропонуємо їм у наступному році після Причастя долучитися до групи, яку називаємо групою «Миропомазання». До цієї групи запрошуємо тих, хто ще не отримав це Таїнство, а також усіх, хто хоче відновити вже отримане Миропомазання. Наприкінці тим, хто вже був миропомазаний, ми пропонуємо відновити обітниці Хрещення і Миропомазання під час Літургії Слова, яка відправляється напередодні Миропомазання. Перед цим днем усі сповідаються. Натомість у день Миропомазання ті, хто не був миропомазаний, отримують це Таїнство. На Службі Миропомазання всі причащаються, і таким чином Євхаристія стає для всіх учасників групи вершиною християнського втаємничення. А як у вас?

Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/05/182157

Пасхальний Тридіум у нашому храмі

Починаючи з 18 квітня, християни західного обряду переживали Тридіум Пасхальний та сам Великдень. Тридіум Пасхальний, або Пасхальне Тридення починається від Великого Четверга.

Великий Четвер – день установлення Таїнств Євхаристії та Священства, які Ісус започаткував на Тайній Вечері. На згадку цієї Вечері, священник під час Служби миє ноги дванадцятьом чоловікам. Так само і наш отець-настоятель омив ноги парафіянам.

Наступним днем Тридення є Велика П’ятниця. Відбувається літургія Господніх Страстей, в центрі якої знаходиться закритий хрест, на якому відбулася перемога Господа над гріхом, смертю та сатаною. Літургія складається з чотирьох частин, одна з яких є адорація хреста. В цей день зберігається строгий піст, це є день тиші та молитви.

Далі є Велика Субота, день, присвячений спогаду перебування Ісуса в гробі і зішестя Його в пекло для рятування душ померлих, а також готуванню до Великоднього торжества, що святкуються у ніч із суботи на неділю. У святкових богослужіннях у нашому храмі протягом Пасхального Тридіуму прийняли участь отець Генеральний настоятель Товариства Католицького Апостольства (отців паллотинів) Джейкоб Нампудакама SAC та делегат о. Артур Стемпєнь SAC.

Щиро дякуємо сестрам урсулянкам за приготування декорацій і супровід всіх Святих Мес протягом Пасхального Тридіуму.

Вітаємо усіх із світлим святом воскресіння Христа та бажаємо усіх потрібних Божих ласк. Нехай сила Його звитяжної смерті і віра в те, що Він живий, наповнює наші серця миром, радістю, а також довірою Господньому Провидінню.

Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!

Більше фото можете переглянути за цим посиланням.

Літургія Вербної неділі

14 квітня християни західного обряду святкували Вербну неділю – це свято відзначається вже 11 століть, в історія його походження описана в Біблії. Напередодні Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Витанії, і звістка про це чудо розлетілася по всіх сусідніх містах.

Відтак, коли Ісус вирішив відвідати Єрусалим, місцеві жителі, знаючи про дива Спасителя, зустрічали його зеленими пальмовими гілками та вітальними вигуками: “Осанна!” (“Врятуй нас”). Месія в’їжджав у Святе місто верхи на віслюку, здійснюючи пророцтво Захарії. При цьому багато людей навіть стелили йому під ноги власний одяг, щоб отримати благословення Спасителя. Уже через тиждень ті самі люди кричали “Розіпни його…”.
Цей день отримав назву Вхід Господній в Єрусалим, а в народі його стало прийнято називати Вербною неділею, адже святкування регулярно припадає на 7-й день тижня.

Його урочисто зустрічали городяни й кидали під ноги пальмові гілки – символ миру, спокою. Ісус Христос знав, що цей шлях, осипаному пальмовими гілками, неодмінно приведе його до Голгофи, до страждань, до смерті. Але він також знав, що вмирає заради життя, заради порятунку всього людства.


Вербна неділя означає визнання існування Ісуса Христа, перемогу віри. Вхід Ісуса Христа в Єрусалим – це символ для людини входу в рай. Напевно, тому свято це дуже чисте, світле і радісне. Воно передує Великодню, хоча віруючих після нього очікує найсуворіший тиждень Великого Посту.