Річниця відходу до вічності отця Богдана Кушніра SAC

26-го серпня 2019 року в храмі Христа Царя Всесвіту відбулася поминальна Служба Божа у 1-шу річницю відходу до вічності отця Богдана Кушніра SAC, який протягом 7 років служив  в нашій парафії вікарієм і пізніше протягом 3-ох років, до серпня 2017 року, був настоятелем Храму Христа Царя Всесвіту у м. Київ.

Священники, співбрати паллотини і віряни дякували Богу за життя отця Богдана Кушніра SAC і його служіння Богу і людям.

Разом складаємо благальну молитву про дар спасіння і Божого милосердя для отця Богдана: «Вічне спочивання дай  йому, Господи! І світло віковічне нехай йому світить! Нехай спочиває у вічному мирі. Амінь».

Заохочуємо всіх до молитви в парафіяльних спільнотах, а особливо до спільної молитви в родинах. Щоб Бог змилувався над долею всіх нас, обдарував померлого вічним життям, а нас, живих, своїм благословенням і новими покликаннями з нашої парафії до священництва, щоб не забракло робітників на Господній ниві.

Лист-подяка після похорону отця Богдана Кушніра SAC

Веселі канікули з Богом

Група дітей нашої Парафії Христа Царя Всесвіту з Києва (від 7 до 13 років віком) поїхали на відпочинок до Азовського моря. Деякі хлопчики і дівчатка з групи вперше в житті подорожували потягом. Поїздка тривалістю 18 годин їх зовсім не втомила, а навпаки дала можливість познайомитися з друзями блище. Найбільше нашим юним мандрівникам сподобалося спати на верхній полці у вагоні. Місто Бердянськ усіх зустріло сонячною погодою, а Релігійна Місія “Карітас-Спес-Бердянськ” ХЗД РКЦ гостинно відкрила для нас свої двері з 25.07.2019 р. по 05.08.2019 р.

Діти мають можливість кожного дня отримувати позитивні емоції та нові враження. Аніматори Релігійної місії проводять з дітьми квести, спортивні та інтелектуальні ігри, естафети, караоке вечори, дискотеки, інтеграційні танці та екскурсії по місту Бердянськ. А наші сестри: Єлена та Віроніка зробили для дітей сюрприз – організували похід до зоопарку Сафарі”, який вважається одним з найкращих в Україні.
І хоч програма кожного дня дуже насичена, проте ранкове море нас завжди зустрічає по новону. А все тому, що в цей літній період воно особливе і показує свої різноманітні стани: то тихе и тепле, то хвилясте і бурхливе, але завжди тепле. Зона плавання для дітей особиста – відгорожена буйками, а на варті безпеки стоїть рятівник.


Діти живуть під одним дахом з Ісусом, адже каплиця знаходиться в тому ж приміщенні. Кожен день священик править Службу Божу. Наші міністранти готуються до Літургії та гідно прислуговують під час неї. Діти читають читання, співають псалми та разом з с. Веронікою, що акомпанує на гітарі, співають пісень і славлять Бога під час Святої Меси. Весь час наша маленька дитяча спільнота досвідчує, що з Богом проходять ВЕСЕЛІ літні канікули.

Більше фото можна переглянути в галереї за цим посиланням.

Матір Божа Святого Скапулярію

16 липня Церква вшановує Матір Божу святого Скапулярію. Особливі урочистості відбудуться у кармелітанському марійному санктуарії у Бердичеві 20-21 липня. 20 липня Бердичів буде вітати паломників з різних куточків країни та світу, а 21 липня відбудеться урочиста Свята Меса на честь Матері Божої Святого Скапулярію.

Святе Письмо звеличує красу Гори Кармель, на якій пророк Ілля захищав чистоту віри Ізраїлю. В кінці XII століття на Горі Кармель оселилися пустельники.

1251 року святий Симон Сток мав видіння Богородиці й отримав від неї для кармелітського ордену та всіх духовно з’єднаних із ним вірян особливий покров – скапулярій. Пресвята Діва Марія пообіцяла, що той, хто носитиме скапулярій і виконуватиме молитовне правило, запевнить собі Її опіку над душею і тілом, а також отримає особливу допомогу в годину смерті. Померши, людина буде визволена із чистилища першої суботи після смерті. Сьогодні практика Святого Скапулярію дуже поширена і популярна серед вірних Вселенської Церкви, зокрема в Україні.

Літанія до Божої Матері Святого Скапулярію

Урочистість святих апостолів Петра і Павла

29 червня Католицька Церква згадує святих апостолів Петра і Павла. Як найближчі учні і послідовники Христа, вони поширювали його вчення у всі кінці світу; як і Христос, вони страждали за віру, але до кінця днів своїх продовжували звіщати тайни Христової правди. В день П‘ятидесятниці, наділені Святим Духом чудесними дарами, всі апостоли оволоділи однаковою владою і силою і всі вони в прийдешньому сядуть на дванадцяти престолах довкола Сина Людського, але окремі з них в особливий спосіб відзначені у Святому Письмі. До таких належать апостоли Петро і Павло, їх імена найчастіше згадані у Писанні, ап. Петро як автор 2-х, а Павло 14-ти Соборних послань.
Святі Петро і Павло по-різному прийшли до Христа, але обидва як мученики загинули в Римі при імператорі Нероні. Апостоли важко працювали, подорожуючи різними країнами, розповсюджуючи христове вчення між різними народами, тож обидва вважалися «стовпами» Церкви Христової.

Доля цих двох апостолів, як учнів Христових, складалася у різний спосіб. Петро, що звався перше Симоном, був сином рибалки і братом апостола Андрія, який і привів його до Христа. Серед апостолів саме Петро вирізнявся особливою відданістю Христу і вірою у Нього як у Месію. Він перший визнав Христа істинним Сином Божим – Спасителем, за що отримав ім`я «Петро», що означає «камінь». На цьому «камені Петрової віри», Христос пообіцяв створити Церкву, яку не переможуть ворота аду.
На відміну від апостола Петра, який від самого початку був свідком Христового проповідування, апостол Павло навпаки, спочатку був його ворогом, вважав лжепророком, і переслідував християн.
До свого навернення, Павло, тоді Савл, був фарисеєм і фанатично дотримувався Мойсеєевого закону. Після свого навернення, апостол Павло став відданим проповідником Христа, щасливим у своєму покликанні, а його послання склали систематизацію християнського вчення.
Апостол Петро, як і Павло, також пережив часи розпачу і зневіри, коли тричі відрікся від Христа в час перед його розп‘яттям. Свою слабкість Петро пережив дуже важко, щиро розкаюючись у здійсненому, він докорінно змінився, тож після Воскресіння Христос знову доручив йому бути провідником апостолів. Саме ап. Петро в День заслання Святого Духа першим виголосив проповідь, якою навернув до Христа більше 3000 душ. Духовна сила, що походила від апостола Петра, була настільки сильною, що навіть його тінь зцілювала хворих: «і все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок, так, що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них» (Діян. 5:15).
Обидва апостоли, Петро і Павло, пережили важкі часи переслідування християн. Обидва не раз перебували у темниці, проте, наприклад, в дивний спосіб був врятований апостол Петро – вночі до нього зійшов ангел і звільнив. До самої мученицької смерті св. Петро проповідував Євангеліє. Під його проводом відбувається вибір нового апостола на місце Юди, він скликає до Єрусалиму перший собор Христової Церкви, рукопокладує перших єпископів. Згідно переказам, апостол Марко написав своє Євангеліе для римських християн зі слів апостола Петра. До кінця життя апостол Петро повернувся до Риму, де і прийняв мученицьку смерть через розп‘яття. Ця подія стала основою роману Генріха Сенкевича «Quo vadis», або «Камо грядеши, Господи».
На відміну від рибалки за походженням Петра, Павло походив з багатої юдейської родини. Здобувши початкову освіту в місті Тарсі (Мала Азія), яке славилось своєю грецькою академією, далі навчався в Єрусалимі, у відомій раввинській академії у знаменитого вчителя Гамаліїла – знавця Закону, а також любителя грецької мудрості. Ймовірно, що Павло став свідком смерті первомученика Стефана, а потім отримав владу офіційно переслідувати християн. Господь, вбачаючи у Павлі, як і в Петра, велику силу духу і відданість ідеї, чудесним чином з‘явився йому і покликав до служіння. Яскраве світло, яке засліпило Павла і голос «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене?» докорінно змінили його життя. Приведений сліпим до Дамаску, в момент прозріння під час хрещення, Павло став відданим послідовником Христа, проповідником і апологетом християнства.

Джерело – Католицький медіа-центр

Паломництво до Румунії на зустріч з Папою Римським

З 30.05 по 03.06.2019 р. відбулося поломництво з нашої парафії до Румунії, на зустріч з Папою Франциском. Ідею такого поломництва запропонував настоятель парафії отець Анатолій. До нас приєдналися друзі з м. Довбиша, парафіяни Санктуарію Матері Божої Фатімскої. Дружною командою з молитвами та піснями ми подолали довгі кілометри дороги до м. Ясси в Румунії. День зустрічі з Папою приніс багато сюрпризів. Коли площа, де мала відбутися зустріч, була вщент заповнена людьми, почалася неймовірна злива з градом, але народ не залишив місце зустрічі. А як Папа почав рухатися в напрямку площі, де на нього чекали сотні тисяч людей, злива припинилася і почало світити сонце. Люди з вигуками “Віват Папа” вітали нашого Понтифіка. Після зустрічі з Папою Франциском наша група мандрувала мальовничими куточками Румунії, відвідувала монастирі та храми.

Після повернення в Україну, ми побували в прекрасних містах – Хотині та Кам’янці-Подільському, де відвідали історичні перлини України. Милувалися чудовими краєвидами нашої країни. За таку незабутню подорож вдячні отцю Анатолію, пані Лесі Кутник за організацію та проведення мандрівки, сестрі Єлені за прекрасну роботу гіда-перекладача.

Більше фото можна переглянути за цим посиланням.

Також представляємо Вашій увазі запис передачі Радіо Марія – “Християнство сьогодні”, де настоятель парафії Христа Царя Всесвіту (місто Київ) о. Анатолій Сіцінський SAC, поділився враженнями від паломницької подорожі до Румунії та зустрічі з Папою Франциском.

Зіслання Святого Духа

Свято П’ятидесятниці, Зіслання Святого Духа, християни відзначають на 50-й день після Великодня. Цього року П’ятидесятниця припадає на 9 червня.

Як свято Пасхи, так і П’ятидесятниці, відомі і в Старому Завіті. Та християни вклали у ці свята зовсім інший зміст. Для євреїв свято П’ятидесятниці було 50-тим днем після празника Пасхи, а також 50-тий день від початку жнив. Первісно П’ятидесятниця була святом жнив і подяки. З часом до П’ятидесятниці, як свята жнив, долучився ще й історичний мотив: річниця надання Божого Закону на горі Синай на 50-ий день після виходу з Єгипту.

Головний мотив святкування П’ятидесятниці для новозавітньої Церкви — це подія зіслання Святого Духа у вигляді вогненних язиків на апостолів на 50-ий день після Воскресіння Господнього. Тому це свято ще називається Зісланням Святого Духа.

На свято Зіслання Святого Духа сповняється обіцянка Христа, що після Його відходу на небо Отець надішле учням і Церкві іншого Утішителя, Святого Духа, який дасть повне навчання всього, що Христос об’явив (Йо. 14: 26; 16: 13).

Подія Зіслання Святого Духа детально описана у Книзі Діянь апостолів. Там сказано, що після зіслання апостоли почали проповідувати різними мовами, таким чином вони одержали змогу донести Слово Боже усім народам: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці. Аж ось роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Гл. 2: 1-4).

У східній традиції день Зіслання Святого Духа відзначається як свято Пресвятої Трійці. Римо-Католицька Церква виділяє окреме святкування на честь Третьої Особи Трійці – найбільш таємничої і мало знаної, даючи своїм вірним нагоду більше замислитися про Духа, Його присутність, роль і значення в житті кожного християнина і всієї Церкви.

Таїнство Миропомазання

Виховуючись у християнській традиції, ми дуже часто маємо скупі знання і розуміння найважливішого, що відбувається у церкві: головних обрядів, які здійснюються впродовж життя людини. Хочемо поділитись із вами головними фактами про Таїнство Миропомазання, його історію і значення в житті кожного християнина.

Хрещення є першим таїнством, яке приймає християнин: стираючи первородний гріх із людини, воно змінює нас для нового життя.

У первісній церкві було кілька етапів так званого підготовчого періоду, оскільки люди хрестились у зрілому віці. Зараз дітей хрестять після народження, а це означає, що завданням всього подальшого життя дитини є пізнавати і поглиблювати цю тайну через постійне навчання і працю над своїм духовним свтом.

Після хрещення, як правило, у більш зрілому віці, може прийматися Таїнство Миропомазання. В перекладі це слово означає “закріплення”, “завершення”, “печать” і є моментом, коли Святий Дух сходить на того, хто приймає це Таїнство. Багато пророцтв є в Старому Завіті про зіслання Святого Духа, цю обіцянку дав Ісус своїм учням і в день П’ятидесятниці її виконав: учні сповнились Святого Духа, що зійшов у вигляді вогненних язиків.

Святий Дух сходить на кожного, хто увірує і хреститься. На початку зіслання Святого Духа відбувалось через покладання рук.

Святе Таїнство Миропомазання – це знак невидимої благодаті, який додає особливу місію і силу свідчити про Христа. Через таїнство миропомазання зв’язок з Церквою стає міцнішим.

Матерією цього таїнства, тобто матеріальним виявом, є суміш єлею, пахощів, бальзаму. Різноманітність пахучих речовин символізує багатство дарів Святого Духа, якими сповнюється людина. Миро лікує, воно просочується через пори в організм людини – так і для Святого Духа немає неможливого, він наповнює людське єство.

Слово “Христос” в перекладі означає “помазаник”, а ми, християни, – помазані.

 

Миропомазання зміцнює людину на життєвому шляху. В Старому заповіті миром помазували лише царів, пророків, у Новому Завіті кожен християнин отримує помазання миром, особливу благодать, знак причетності до царської гідності людини, відновленої жертвою Ісуса Христа.

Коли видимим способом помазується тіло, невидимим – скріплюється душа. Це печать, яка незнищима, тому це таїнство уділяється всього раз, як і хрещення.

Свідчити, захищати і зміцнювати свою віру – це основа всього життя миропомазаника.

З моменту миропомазання, коли Святий Дух сходить на людину, вона отримує дари святого Духа: мудрість, розум, мужність, знання, рада, побожність, страх Божий.

В цьому таїнстві людина отримує неймовірну силу Божу, щоб стати свідомим членом Церкви, і водночас покликання до відповідального служіння.

Джерело – Дивенсвіт

Вознесіння Господнє

Сьогодні, 30 травня, Католицька Церква урочисто згадує Вознесіння Господнє, що належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Ісуса Христа. Святкується воно на сороковий день після Великодня.

Згідно із текстами Нового Завіту, Вознесіння Господнє – день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів “праворуч Отця”. Ісус Христос явився своїм учням в Єрусалимі та звелів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Єлеонську, де востаннє благословив їх і вознісся на небо.

У Святому Письмі розповідається, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: “Мир вам!”, а потім дав останню настанову: “Ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх во ім’я Отця і Сина, і святого Духа, навчаючи їх зберігайте все те, що я вам заповів, і я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця світу”.

Свідками вознесіння Христа були Богородиця та апостоли, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки і в Діяннях Святих Апостолів. Про вознесіння Ісуса Христа на небо євангелист Марко пише: “Ісус зібрав своїх учнів і сказав: Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангеліє. Хто увірує, той буде спасенний, а хто не увірує, то буде осуджений. Ім’ям моїм виганятимуть бісів, на хворих будуть руки класти і добре їм стане. Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо і возсів праворуч Бога-Отця”.

На місці Вознесіння було у IV ст. зведено ротонду і монастир поруч, а згодом хрестоносці поставили храм. Не минуло й століття, як його перетворили на мечеть. Донині ця святиня перебуває в руках мусульман, і лише в день свята Вознесіння Господнього, раз на рік, католики можуть там правити св. Месу.

Згідно з розпорядженням конференції єпископів України, римо-католики протягом попередніх років відзначали свято Вознесіння не строго на 40-й день (четвер), а найближчої за календарем неділі. Проте у березні 2014 року єпископат РКЦ України постановив повернути святкування Вознесіння на 40-й день після Великодня.